«Моє місто (село) на долоні»

 

ДОНЕДОНЕЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Водянська загальноосвітня школа  I – III ступенів № 11 Добропільської міської ради Донецької області

 

 

 

 

 

 

V (обласний)

огляд-конкурс краєзнавчих учнівських досліджень

«Моє місто (село) на долоні»

Номінація «Довкілля у моїх долонях»

Тема «Кришталева вода джерела.

 Водойми рідного селища»

 

 

 

 

 

2021 рік

 

Робота

учасниці туристсько –краєзнавчого  гуртка  «СЛІДОПИТИ»

Водянської загальноосвітньої школи I – III ступенів № 11 

Добропільської міської ради

 

 

ПОШУКОВИЙ ЗАГІН

     1. Ворона Роксолана Вікторівна – учениця 9 класу

 

 

 

Керівник  туристсько – краєзнавчого гуртка  «СЛІДОПИТИ», учитель історії Водянської загальноосвітньої школи  I – III ступенів № 11 Добропільської міської ради 

КАЧИНА ЯНА АНДРІЇВНА

тел. 0990668078

ел. адреса    yanakachina80@gmail.com

 

Адреса навчального закладу

85040 Донецька область, Добропільський район,

смт. Водянське, вул. Центральна, 25

т. 06277 99581

 

 

 

                                              

Вода - найпоширеніша речовина на Землі: три чверті поверхні планети покрито морями, океанами, річками, льодовиками. Вода в великих кількостях міститься в земній корі. Значну кількість води містить атмосфера. Крім того, вода входить до складу гірських порід і мінералів, до складу грунту, знаходиться у всіх рослинних і тваринних організмах. Значна частина води нашої планети схована під її поверхнею. Лише відносно мала частка води виходить нагору то у вигляді ключів, то у вигляді гірських річок  або бурхливих водограїв - гейзерів.

Чому ж води на Землі дуже мало, коли її так багато? Справа в тому, що людині потрібно води дуже багато. Її потреби у воді вже стали більшими, ніж  поновлювані ресурси прісної води на планеті. Людині потрібна чиста, прісна вода. Без неї вона жити не може.

Водна криза загрожує суспільству не тому, що на Землі не вистачає води, а тому, що своєю діяльністю людина при існуючій технології, при сучасній організації промислового виробництва змушена забруднювати і псувати величезні кількості природної чистої води.

Вже в другій половині ХХ століття перед людством постала проблема нестачі чистої питної води. Колись можна було безбоязно брати воду прямо з річок. Тепер річки вже не ті, й пити з них без спеціального очищення не можна. До певного часу річки, озера та інші водні резервуари задовольняли попит людей. Але в наші дні ситуація різко змінилася: бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства, збільшення норм комунального водопостачання викликали швидке зростання водоспоживання. З початку ХХ століття водозбір виріс більш ніж в 10 разів і продовжує безперервно збільшуватися в середньому на 5-6% щорічно. Експерти ООН розглядають проблему забезпечення людства водою нарівні з проблемою боротьби з голодом.

«Водна проблема», «Водний голод», «Водна криза» - найголовніші теми сучасного світу ХХІ століття. Результатом такого впливу суспільства на природу є виснаження її ресурсів та забруднення.

Територія Добропільського району Донецької області засвоєна людиною протягом багатьох десятків років. Район слабо висвітлений у науково-популярній літературі, що стосується водних ресурсів. Хоча місцевість багата різними видами внутрішніх вод, які можна використовувати як в господарських цілях, так і в водопостачанні населених пунктів.

В даний час дуже гостро в нашому районі стоїть питання про якісну питну воду. Велика кількість мешканців навколишніх сел використовують воду артезіанських свердловин та шахтних колодязів. Але водопровідні системи прогнили й прийшли в непригодність. Більша кількість колодязів занедбані, вода в них стала непридатною для використання. У подібній ситуації вирішити деякі проблеми з водою можуть джерельні води, які знаходяться поблизу багатьох населених пунктів. Однак не всі джерела води окультурені, знаходяться в задовільному санітарному стані. Таке ж становище спостерігається і в нашому рідному селищі Водянське.

Головною метою цієї дослідницької роботи є опис деяких джерельних вод селища Водянське і прилеглого до нього села Світле, їх особливостей, проблем використання.

 Об'єктом дослідження є джерела нашого селища та навколишніх територій.

Для досягнення мети, були поставлені завдання:

1. Вивчити літературні та відомчі матеріали з даної теми;

2. Виявити місця розташування деяких джерел нашого селища і їх особливості;

3. Виявити їх стан і проблеми використання.

У процесі роботи використовувалися такі методи: теоретичні (вивчення й аналіз літературних джерел), опитування, картографічні, емпіричні, практичні.

До теперішнього часу комплексним вивченням і описом джерел нашого району, тим більше мого рідного селища, ніхто не займався. У всякому разі, мені така інформація не траплялася. Я зацікавилася цією темою й в міру своїх можливостей і здібностей, вирішила заповнити цю прогалину в географії рідного краю. (Додаток 1)

На жаль, ніяких архівних даних про назву балки, в якій знаходиться джерело немає. Джерело відкрите хоч й давно, але без імені, немає ніяких міфів і легенд, пов'язаних з ним.

На мою думку, якщо не приділяти належної уваги охороні чистоти джерел, то в результаті господарської діяльності людини більшість з них можуть перетворитися в справжнісінькі стічні канави і як результат - відбудеться забруднення річок.

Джерела - природні виходи підземних вод на земну поверхню на суші або під водою. За особливостями режиму всі джерела можна поділити на постійні, сезонні й ритмічно діючі.

Джерелом, або ключем позначається невеликий водний потік, що б'є безпосередньо із земних надр. А що ж таке джерело з наукової точки зору? Як скаже будь-який гідролог, джерело - це джерело води, яке самостійно виливається на поверхню. Його існування говорить нам про те, що десь в земних глибинах є водотривкий пласт. І накопичується там найчистіша вода, що знаходиться під великим тиском. Вона пробирається по 8 тріщинах в гірських породах на поверхню і виливається там. На світ з'являється чиста, корисна, смачна джерельна вода! Джерела, як виходи грунтових і підземних вод на поверхню, є унікальними природними водоймами.

Джерела в нашому селищі існують самостійно і харчуються підводними водами. Вода з джерел прісна. Джерельна вода доходить до нас у своєму природному за своїм гідрохімічним складу вигляді. Вода в джерелах використовується для питних потреб та у господарстві.

Споконвіку люди дбайливо таз пошаною ставилися до джерел. Воду багатьох джерел вважали особливою, навіть святою. Одним з найперших релігійних уявлень людства була віра в добродійних духів джерел. І в Україні джерела часто вважаються святими, на місцях їх виходу раніше ставили зруби, хрести, а то й каплиці. Визначення святого джерела гранічно просто: вода його вважається святою в тому випадку, якщо відомо, що джерело відкрилося в цьому місці молитвами певного святого, або в разі явища на ньому, чудотворної ікони. В наш час, для того щоб люди могли зробити обмивання, святі джерела обладнуються спеціальними купелями. Люди вірять, що Господь виявляє свою милість людям через воду джерела. Однак є одна дуже важлива умова - віра людини в можливість лікування. Часто вода зі святих джерел містить в своєму складі безліч корисних для організму людини елементів. Священики кажуть про те, що якщо визначати природу святого джерела, то його вода це ідеальна вода, така, якою вона має бути насправді, чи не заражена гріхом.

За давніх часів люди використовували воду не тільки як джерело питної води. У ті далекі часи життя людини повністю залежало від Природи, й воді поклонялися, як богу. Хто бажав знайти зцілення, повинен був, перш за все, умилостивити божество. Джерельній воді приносили «жертви».  Іноді це були вінки з квітів, гілок, фрукти. Звідси виник звичай кидати в джерело цінні предмети: срібні монети, голки, кільця ...

З давніх-давен у народній свідомості джерела були символом моральної чистоти, життєдайної сили, добра і краси. Недаремно деякі з них ставали об'єктом паломництва. У народі вірили, що джерельна вода виліковує від недуг і допомагає в турботах. Шанування води відомо з найдавніших часів. Перський  цар Ксеpкс, перш ніж розпочати будівництво нового мосту, укладав угоду пpимирення з морем, кидав в нього символ зв'язку - ланцюг з кілець. Взагалі, раніше дорослі люди пили воду з непокpитою головою та пеpед питтям хрестилися. Воду джерела вважали святою, Богом даною. У слов'янських країнах люди похилого віку вчили: не можна говорити про воду - матінку лайливі слова, бо недотримання цього карається головним болем. Водою, як символом здоpовʼя, окpопляються вулики, житлові споруди й двори. «Доброго шляху й свіжої води», - бажали стародавні греки на прощання.  Hе вмившись, людина pаньше не робила й кроку з двоpу. Кладка чеpез pічку й зараз вважається щасливим місцем.

У нашому селищі мешканці беруть воду з джерела вже давно.

 (Додаток 2)

Паспорт джерела

Назва джерела - безіменне

Адреса ділянки, зайнятої джерелом - західна околиця села Світле, де проходить межа з селищем Водянське Добропільського району.

Опис території - місцезнаходження джерела в рельєфі - глибокий яр з високими деревами, кущами, злегка заболочена низина.

Характеристика та санітарно-технічний стан:

У самому джерелі не виявлено забруднень, хоча частина струмка заросла очеретом. На невеличкій ділянці заплава сильно заросла, тому шлях води з джерела виявляється складним і заплутаним. У деяких місцях спостерігається заболочування. Джерело не впорядковане, хоча до місця джерела можна підійти і під'їхати з боку житлових будинків. Стан - задовільний.

Характер джерела - випливає спокійно,

Температура води - 6 ° С (повітря 25 ° С).

Характеристика природних спільнот, представлених на ділянці - у струмку присутні нитчасті водорості. Рослинність навколо джерела представлена: мати-й мачухою, хвощом річковим, рогізою, лопухом, очеретом.

Режим використання місцевим населенням - використовується постійно в господарських цілях, з недавнього часу - в їжу.

Режим функціонування джерела - не замерзає.

 Хімічні та бактеріологічні характеристики води - вода прозора, чиста, без смаку, безбарвна, запаху не виявляється. Вона довго може зберігатися, і її властивості не втрачаються.

 Спочатку, коли було добре налагоджено водопостачання, люди користувалися джерелами тільки у господарських потребах. Але тяжке становище з водою влітку та восени 2014 року змусило поставитися до джерельної води як до рятівниці. 13 червня 2014 року у Донецькій області Карлівська фільтрувальна станція компанії "Вода Донбасу" через активні бойові дії зупинила роботу, в результаті чого припинилася подача води в деякі міста регіону. Згідно з офіційною інформацією, вказаний об'єкт законсервували, співробітників вивезли. Унаслідок цього повністю припинилася подача води в містах Покровськ, Родинське, с. Шевченко, містах Мирноград, Добропілля та Добропільському районі. Мешканці селища опинилися у важкому становищі - немає прісної води. Й так з червня до жовтня. Незважаючи на спеку полудня, вода в джерелі крижана, освіжаюча. Неначе розтанули північні льоди і крізь сотні кілометрів донесли до нас надзвичайно прозору і приємну на смак воду. Вода настільки холодна, що руки починає зводити лише за кілька секунд перебування в ній. До її смаку ми настільки звикли за те літо, що тепер завжди будемо ходити до джерела з каністрами, бочками й бідонами.

Після джерельної води в бочці не залишається жовтого і слизького осаду, як від води з центрального водогону. Та й пити таку воду можна без остраху. Звичайно, в сучасних системах водопостачання джерело грає більш ніж скромну роль. І все - таки джерелом мешканці селища продовжують користуватися, хоча в водопроводах з'явилася довгоочікувана вода.

Того літа наше селище, як і довколишні міста і села, майже чотири місяці перебували в надзвичайному стані: не було води у водопроводах. Коли відбуваються подібні події в житті, починаєш розуміти справжню цінність води. Адже без неї неможливе життя жодної істоти на планеті. Людина без води не може прожити й десяти днів. Це знають всі. Але тільки деякі розуміють справжню цінність води і дбайливо ставляться до неї. Якщо ми не зупинимося і не задумаємося своєчасно про екологію води, то природа помститься людству за безладне відношення до планети, на якій воно живе. Втім, природа вже мстить. Адже здорових людей практично не залишилося. Болячки липнуть навіть до тих, хто, здавалося б, веде здоровий спосіб життя - не п'є, не палить, займається спортом. Чи це не привід задуматися?  Адже якщо й далі так безвідповідально ставитися до природи, то вода з часом стане дорожче золота. Чи до такого майбутнього ми прагнемо? Звичайно ж ні!

З джерелом у селищі Водянське не пов'язані легенди та звичаї місцевого населення. Але люди з вдячністю кажуть про джерела, які пробиваються крізь надра землі саме на нашій території.

Жителі згадують, що в вже в 50 - 60 тих роках ХХ ст., коли тільки розбудовувалося наше селище, ці джерела були виявлені. І вже з того часу люди вживають в їжу джерельну воду. Люди старшого покоління приходять до джерела не тільки набрати води, але й привести в порядок територію біля джерела. В основному доглядають за ним мешканці найближчих будинків. Саме вони підтримують порядок біля джерела. Чому ж в народі кажуть: «Святе джерело - безцінний дар»? Вважається, що джерельна вода має цілющі властивості, місцеве населення вважає її святою, використовує при лікуванні різних захворювань.

Вода на Русі здавна вважалася даром Божим, джерелом благодаті духовної, здоров'я тілесного. У минулі часи на нашій землі було відомо безліч родовищ підземних вод. Жителі знали ці місця, доглядали за ними, упорядковували по можливості, передавали нащадкам історію, давали накази. Але час робить свої повороти не тільки в долях людей, а й у долях джерел. З існуючих джерел в цей час повністю або частково використовується трохи більше половини, інші забуті, занедбані, втрачені. Освоєння другої половини запасів вимагає значних витрат, і моральних, і духовних, і матеріальних. Це можливо, але в майбутньому. Ми повинні зберегти ті природні джерела, якими люди користуються багато років, очистити ці ключики, продовжити їм життя.

         Джерела без уваги з боку людини часом гинуть. Образившись, джерело може замовкнути на кілька років, а то й назавжди.  І нам подорожнім доведеться вгамовувати спрагу мертвою водою з пластикових пляшок, які продаються в магазинах. Головне - не сидіти на місці. Адже під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. Ні брудна, ні чиста, ні проста, ні свята ...Зараз настали нові часи, люди тягнуться до прекрасного, хочуть брати участь в його створенні. Багато зроблено за ці роки. А попереду - великий і цікавий шлях. Відомо, з джерел народжується річка, а з джерел у нашій місцевості  ще й виник ставок - гордість селища. 19 лютого1954 року будівельники передали в експлуатацію шахту «Водяна – 1» у надійні руки шахтарів. Ця дата і є днем народження шахти та селища Водянське. Недалеко від місця будівництва майбутньої шахти розлилася річка Водяна. У керівництві задумалися, яку ж назву дати шахті й вирішили назвати на честь річки «Водяна – 1». Разом із шахтою, у селищі було розбудовано ставок, який також отримав назву - Водянський. (Додаток 3)

         У той далекий 1954 рік навіть не усвідомлювали значення водойми для мешканців. Відразу ж після того, як тут, у селищі оселилися молоді  багатодітні родини шахтарів, ставок став чи не єдиним місцем відпочинку. На території ставку потім згодом було побудовано моторну станцію, станцію оренди човнів та катамаранів, тут проводилася торгівля морозивом й солодощами. А через декілька років тут було побудовано літній спортивний табір "Олімп" для відпочинку учнів всього Добропільського району. Але, наприкінці 80 – х на початку 90 – х років це все зникло напевно що внаслідок закриття шахти у 1989 році. А ставок продовжував жити своїм життям. Звісно, що без піклування, без допомоги людей йому стало дуже тяжко. Береги заросли очеретом, дно замулилося, вода стала каламутною, територія навколо заповнилася сміттям.  Бо напевно все живе має свою душу, й ця душа боліла…

          На початку ХХІ ст. нарешті ставком зайнялися місцеві рибалки. Перш за все вони своїм невеличким колективом  прибрали навколишню територію. Зібралися разом й прийняли рішення зайнятися відродженням місцевої водойми. Після очищення ставку придбали малька коропа, білого амура та товстолоба. Товариство рибалок селища встановили суворі правила вилову риби, щоб не порушувати Закон про водні ресурси України. Щороку, навесні, закуповують малька й займаються зарибленням водойми. Нарешті ставок відродився, він став потрібен людям, за ним доглядають, біля нього відпочивають після важкої праці шахтарі. Сьогодні до товариства входять близько ста рибалок. Ставок став невід'ємною частиною їхнього життя. (Додаток 4)

Прогресивна молодь селища, якій небайдужа доля рідного краю також підключилася до відродження  ставка. Оголосили у соціальних мережах акцію "Врятуй Водянський ставок", самостійно прибрали берег ставку, зібрали кошти й завезли 150 т піску для облаштування берегу та спортивного майданчика. Й тепер наш ставок просто не впізнати. З самого ранку, на світанку, сюди поспішають чоловіки  для рибалки, щовечора вони бригадами охороняють свій рідний ставок від незаконного вилову риби. Тільки но пригріє сонечко, як сюди сходиться уся молодь з дітьми для відпочинку біля води у спекотні дні. (Додаток 5)

         Щодня сюди для відпочинку зʼїджаються багато родин з усього Добропільського та Покровського районів, бо життя людини без води неможлива. Прохолода водної гладі особливо радує в спекотні літні дні. І можна купатися у приємній чистій воді аж до вечора, відпочити на бережку. Тут розбивають табір туристичні загони м. Добропілля для проведення тренувань.

         Тепер в усіх соціальних мережах наш ставок став першим  місцем для сімейного відпочинку. А ми пишаємося, що живемо в такому прекрасному селищі, яке насправді може стати туристичним центром.

         Підводячи підсумки і узагальнюючи результати проведеної дослідницької роботи, необхідно відзначити що:

1. Територія нашого району і поселення багата джерельними водами.

2. Жителі в міру своїх можливостей намагаються користуватися ними.

3. Далеко не всі джерела знаходяться в задовільному стані.

4. Для благоустрою джерел потрібно фінансування та зацікавленість населення.

Звичайно, вивчено й описано тільки два джерела, найбільш відомі. Але сподіваюся, що своєю роботою я приверну увагу учнів й жителів селища на проблеми наших джерел.

Під час свого дослідженні я  зрозуміла: з кожним роком, з кожним століттям ми дізнаємося про джерельну воду все більше нового і цікавого. І хто знає, може бути, років через сто наші онуки раптом прочитають в газеті або на сайті, що десь виявили воду зі старої казки - живу і мертву. І всі будуть радіти тому, що ще одну таємницю води розгадали. І чекатимуть нових відкриттів. А поки будемо берегти, як найбільше в світі багатство, ту саму просту і дуже смачну воду, що п'ємо з чистого, як сльоза, джерела. Адже кожній людині і без жодних казок ясно, що ця вода - жива. Будь-яку проблему необхідно починати вирішувати з самого себе. Майбутнє чистої води та водойм рідного селища в наших руках!

 

 

 Використана література:

1. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х "Вода питна - К.: Вища школа, 2004.

2.Інтернет - ресурси

3.Історія міст і сіл України. Донецька область. - К., 2003. - С. 151.

4.Пірко В. О. Джерела про час заснування Донеччини, Д.1995. - Кн. 4. - С. 3.

5. Джерела до історії населених пунктів Донбасу. - Донецьк, 2001.